Навчання починається з розповіді про стрільбу з лука та спостереження за зразковим виконанням пострілу тренером або досвідченим спортсменом. Звертається увага на основні елементи техніки лучника.
Послідовність навчання схожа з будівництвом будинків. Спочатку закладаються підвалини – положення ніг, потім зводяться стіни – постава тулуба, плечей, голови тощо. У подальшому, дотримування подібного алгоритму спрощує запам’ятовування та сприяє виробленню звички виконувати «постріл» за певним ритуалом.
1. Положення ніг
Положення ніг повинно забезпечувати максимально можливу стійкість системи «лучник-лук». Оптимальним вважається варіант, який має назву «відкрита стійка». Подібне розташування ніг, з одночасною постановкою лівої руки і плечей в одну лінію викликає легке скручування тулуба, сприяє стійкості системи «лучник-лук» та має переваги при стрільбі у вітряну погоду. Коліна розслаблені.
2. Положення тулуба
Оптимальне положення тулуба повинно сприяти стійкості системи «лучник-лук» та запобігати викривленням хребта. Грудна клітина осаджена вниз, щоб збільшити відстань між тятивою та грудьми. Для пояснення тонусу м’язів тулуба пропонується уявити захисну реакцію на удар у живіт. Точку «сонячного сплетіння» слід встановити в центр тяжіння власного тіла шляхом поступового нахилу вперед у поперековій частині хребта. Нахил припиняється після відчуття, що великі пальці ніг притиснулися до підлоги. Можливий рівномірний розподіл ваги. Сідничні м’язи злегка напружені та зведені.
3. Упор
Упор повинен забезпечувати одноманітність середньої точки упору в руків’ї лука та запобігати «скручуванню» у будь-якому напрямку. Бісектриса кута, утвореного лінією великого пальця та «лінією життя», повинна співпадати з лінією «водорозділу» руків’я лука.
Рекомендується використовувати «ремінці» будь-якої конструкції та дозволяти луку «вилітати» в ремінець після пострілу.
Упор уточнюється ще до початку підйому лука при частковій напрузі.
4. Захоплення тятиви
Захоплення повинно забезпечувати одноманітність середньої точки захоплення тятиви та дозволяти виконувати велику кількість пострілів без шкоди для шкіри та суглобів. Щоб уникнути проблем типу «падіння стріли з полиці», рекомендується захоплювати тятиву трохи глибше та під час натягування й фіксації поступово розгинати пальці. «Не затискати стрілу». «Давати дихати стрілі».
5. Положення ліктя
Оптимальне положення лівого ліктя повинно запобігати ударам тятиви. Тятива в момент пострілу повинна пройти якомога ближче до руки і водночас не торкнутися її. Внутрішня поверхня суглоба повинна бути максимально вертикальною.
Автор методики – Калініченко Олександр Миколайович, кандидат педагогічних наук.
