Причини виникнення психологічного бар’єру різні, але всі йдуть в одне джерело — боязнь промахнутися. Це банально, це просто, і ви можете довго переконувати себе, що ви не боїтеся. Але якщо у вас є таргет паніка, то ви боїтеся промахнутися, і цей факт потрібно прийняти.
Ця боязнь проявляється по-різному. Наприклад, коли ви починали свій шлях у стрільбі з лука, ви пропустили момент, якому в спортивному світі приділяється колосальна кількість часу — підготовка стрілка до правильного, технічного пострілу, без бажання потрапити в точку в мішені. Тобто ви відразу взяли лук і пішли стріляти в мішень. Відійшли на 18 м у кращому випадку і почали намагатися попадати. Згодом вам захочеться відійти далі, потім поїхати на турнір із дистанціями до 72 метрів. Для цього потрібно буде наполегливо тренувати далекі дистанції. А техніка пострілу, мовляв, «напрацюється сама». Але саме це в підсумку веде до таргет паніки.
Постріл і прицілювання — це абсолютно різні елементи техніки стрільби з лука, і напрацьовуються вони незалежно один від одного. Прицілювання — далеко не перша і не основна річ у довгому процесі виконання пострілу. Але лучник, який вважає, що саме прицілювання приносить результат, переконує себе, що готовий до будь-яких мішеней і дистанцій. Проте з часом мішені зменшуються, дистанції збільшуються, і в результаті лучник не справляється, починає метатися, намагаючись щось змінити, але все призводить лише до хаотичного результату.
Таргет паніка. Стрес, бажання потрапити, спроби підтягнути техніку… Але мозок уже звикає до того, що в маленьку мішень він скоріше не потрапить, ніж потрапить. І тоді починає «чіплятися» за будь-які тілесні відчуття, які асоціюються з успішним пострілом — візуальний орієнтир прицілу в жовтому, або певна напруга м’язів. Несвідомо втрачається контроль над дрібними елементами техніки пострілу, і результат стає випадковим.
Вироблені рефлекси не дозволяють підвищувати результат, бо спочатку вони закріплюються некоректно. Сумний момент полягає в тому, що виправити цей стан набагато важче, ніж із самого початку вчитися правильній стрільбі. Чим більше пострілів зроблено в стані таргет паніки, тим важче з неї вибратися. Але все можливо.
Інший приклад із психологічної сфери. Ви успішно стріляєте, досягаєте результатів, а потім починаєте вимагати від себе більшого, ніж відповідає вашим зусиллям. З’являється упередженість до себе: «мої результати недостатньо гарні». Прагнення довести, що може бути краще, починає супроводжуватися стресом. Ви ніби під тиском намагаєтеся «стрибнути вище голови». У такому стані лучник часто вимагає від себе надприродного успіху й гостро переживає кожен неуспіх, хоча ще недавно все було добре. Бажання отримати одразу «набагато більше» — дуже швидко породжує таргет паніку.
