6. Положення голови

Положення голови повинно сприяти якісному зоровому сприйманню прицільних пристосувань на тлі мішені за рахунок встановлення голови в положення, яке забезпечує орієнтацію очей лучника відносно лінії найкращого бачення.

Педагогічний прийом: уявити одягнений на голову головний убір у формі конуса. Уявне закінчення конуса спрямувати вперед до мішені та трохи вліво. Запам’ятати позицію голови для подальшого відтворення вже з натягнутим луком. М’язи шиї та обличчя — розслаблені.

Положення голови під час прицілювання

7. Фіксація (постановка на якір)

Метою фіксації є забезпечення максимально можливої одноманітності відстані від ока до стріли.

Фіксація ока та відстані до стріли

Контролювати одноманітність фіксації у трьох точках:

  1. фіксація тятиви у конкретній точці перед щелепою;
  2. фіксація (кістка до кістки) другої фаланги вказівного пальця під щелепою;
  3. дотик тятиви до носа.

Фіксація тятиви під час прицілювання

Педагогічний прийом: уявити або реально виконати утримання кінчика хустинки чи банкноти, затиснутої між щелепою та другою фалангою вказівного пальця. Виконати декілька пострілів з установкою запобігати «падінню» затиснутих речей до моменту пострілу.

Педагогічна вправа для контролю фіксації

Існує тенденція до забезпечення більш «вертикального» положення голови шляхом перенесення фіксації на бокову частину щелепи. При цьому покращується кровообіг головного мозку, вестибулярний апарат займає природніше положення, що сприяє одноманітності вертикалі лука.

Вертикальне положення голови при стрільбі

Не голову тягнути до тятиви, а передпліччя з кистю як єдиний блок заводити до підборіддя.

Рух передпліччя при фіксації

8. Кінематика плечового поясу

Прийом полягає у максимально можливому використанні структури скелета (а не м’язів!) лучника. Це зменшує кількість м’язів, залучених до пострілу, спрощує керування та забезпечує одноманітність постави як під час окремих пострілів, так і при втомі.

Педагогічні прийоми та настанови:

  • Утримувати плечі у максимально низькому положенні.
  • Виконати вправу піднімання та опускання плечей, запам’ятати різницю відчуттів для правильної «позиції» плечей.
  • Не прогинаючи спину і не відводячи плечі назад, підняти голову та грудину вгору, опускаючи лопатки вниз.
  • Уявити діставання монети з глибокої кишені для правильного положення плеча.
  • Перед дзеркалом піднімати руки до рівня плечей, контролюючи, щоб плечі залишались внизу.
  • Ліве плече та ліва (озброєна) рука — нижче стріли.
  • Підтримувати стабільність «трикутника»: праве плече — ліве плече — підборіддя.
  • Права рука і передпліччя — єдине ціле; лінія передпліччя спрямована в точку упору.
  • Ззаду лікоть має бути у площині лука та стріли («Лікоть і передпліччя позаду стріли!»).
  • Лінія озброєної руки збігається з лінією плечей.
  • Наведення на ціль здійснюється системою «тулуб–рука», а не тільки плечовим суглобом.
  • Баланс 50/50 між тонусом м’язів лівої та правої частини плечового поясу.

Вправа для контролю плечей

Тренування правильного положення рук і плечей

Форма трикутника плечі–підборіддя

Лінія передпліччя у точку упору

Лікоть у площині лука та стріли
Лінія руки співпадає з плечами

Наведення тулубом та рукою

Баланс плечового поясу

9. Постанова правої лопатки

Це важливий елемент техніки, адже якість його опанування суттєво впливає на формування рухових навичок лучника.

Автор методики — Калініченко Олександр Миколайович, кандидат педагогічних наук.