Навчання стрільбі з лука. Частина 1

Навчання починається з розповіді про стрільбу з лука та спостереження за зразковим виконанням пострілу тренером або досвідченим спортсменом. Звертається увага на основні елементи техніки лучника.

Послідовність навчання схожа з будівництвом будинків. Спочатку закладаються підвалини – положення ніг, потім зводяться стіни – постава тулуба, плечей, голови тощо. У подальшому, дотримування подібного алгоритму спрощує запам’ятовування та сприяє виробленню звички виконувати «постріл» за певним ритуалом.

1. Положення ніг повинно забезпечувати максимально можливу стійкість системи «лучник-лук». Оптимальним рахується варіант який має назву «Відкрита стійка». Подібне розташування ніг, з одночасною поставкою лівої руки і плечей в одну лінію викликає легке скручування тулуба, сприяє стійкості системи – «лучник-лук» та має переваги при стрільбі у вітряну погоду. Коліна розслаблені.


2. Оптимальне положення тулуба повинно сприяти стійкості системи «лучник-лук» та запобігати викривленням хребта. Грудна клітина осаджена вниз, з метою збільшення відстані між тятивою та грудьми. Для пояснення того, в якому тонусі повинні бути м’язи тулуба пропонується уявити захисну реакцію на удар в живіт. «Встановлювати» точку «сонячного сплетіння» в центр тяжіння власного тіла за рахунок поступового нахилення вперед у поперековій частині хребта. Нахилення вперед лучник припиняє після виникнення відчуття,  що великі пальці ніг притиснулися до підлоги. Можливі варіанти, коли лучник розподіляє вагу тіла рівномірно. Сідничні м’язи злегка напружені та зведені.


3. Упор – повинен забезпечувати одноманітність середньої точки упору у руків’я лука та запобігати можливих «скручувань» у будь якому напрямку. Бісектриса (середина) кута що утворюється з лінії великого пальця та лінії життя співпадає з лінією «водорозділу» руків’я лука.


Використовувати «ремінці» будь якої конструкції та дозволяти луку «вилітати у ремінець» після пострілу.


Упор фіксується та уточняється ще до початку підйому лука при частковій напрузі.


4. Захоплення повинно забезпечувати одноманітність середньої точки захоплення тятиви та дозволяти виконувати велику кількість пострілів без шкоди для шкіри та суглобів. З метою уникнення проблем типу «падіння стріли з полиці» рекомендується захоплювати тятиву трохи глибше потрібного, а під час натягування та фіксації здійснювати поступове незначне розгинання пальців. «Не затискати стрілу». «Давати дихати стрілі».


5. Оптимальне положення лівого ліктя повинно запобігати ударів тятивою. Тятива в момент пострілу повинна пройти як змога ближче до руки і у той же час не торкнутися її. Внутрішня поверхня суглоба у максимально вертикальному положенні.

Автор методики - Калініченко Олександр Миколайович, кандидат педагогічних наук.

1120
Viber
Telegram